Я - аристократка! У меня даже тараканы в голове породистые!
"— Я мав про вас іншу думку.

— Невже? — брови Анни стрибнули вгору. — Яку саме? Б’юся об заклад — не мали жодної, Юлію Марковичу. Для вас, як і для решти, я лише дружина одного з кращих слідчих розшукової поліції. Мила, привітна, невисока на зріст. Голова з порцеляни, у голові — тирса. Ви ж такої думки про жінок?

— Прошу без новомодних емансіпе, — кинув Харитонов. — Моя дружина так само почала читати різні журнальчики. То все йде з Європи. А я завжди знав і казав: Європа — зло, розпуста й різні надмірності.

— Обійдемося без подібних дискусій. Тим більше, вони не стосуються нашої справи жодним боком.

— Нема ніяких наших справ.

— Є. Ви про це ще не знаєте. Але — є. І я прийшла, аби розказати про них. Тому відразу розкрию карти. Мені прикро, не дуже приємно, навіть не дуже годиться говорити в цьому кабінеті такі речі. Виправдовує мене одна-єдина обставина: я любила свого чоловіка. Люблю досі й кохатиму далі. Таким, яким він був. А був Іван Вольський звичайною собі людиною. Пересічною. Хорошою, втім — без особливих талантів. Розумієте?

— Не зовсім.

— Злочини, розкриття яких принесло Іванові славу, просування службовими сходами й посада — моя заслуга."

@настроение: чтение

@темы: книги, цитаты